Iнтерв’ю з директором «MOST-Україна» Олександром Твердохлібом газеті WOODWORKING NEWS, Білорусь

Не стоит прогибаться под изменчивый мир –
Пусть лучше он прогнется под нас,
Однажды он прогнется под нас…

Слова пісні гурту «Машина времени» згадались мені, коли ми закінчували інтерв’ю з директором «MOST-Україна» Олександром Твердохлібом в польському місті Коло, де розташований європейський завод Wood-Mizer. Два роки тому я познайомився з Олександром на виставці LISDEREVMASH в Києві, де його підприємство анонсувало свій перший ювілей – 10 років роботи на українському ринку. Тоді ми говорили про історію компанії, її поступовий розвиток та плани на майбутнє.

«Все почалось у червні 2004 року. Тоді я був клієнтом фірми Wood-Mizer, в якої купував стрічкові пилки, - розповідав мені в 2017 році Олександр. – В той час в Україні важко було їх продавати, тому що цей інструмент перебував в умовах жорстокої конкуренції з місцевими виробництвами. І ширина пилок – 32 та 38 мм – не мали попиту, оскільки українські деревообробники віддавали перевагу полотнам завширшки 35, 40 або 50 мм і товщиною 1 мм. А найтонша пилка польського виробника тоді була 1,07 мм і коштувала вдвічі дорожче, ніж у конкурентів.

Тоді ми доставляли інструмент клієнту, продаючи йому полотна іншого виробника, і пропонували одну пилку Wood-Mizer на пробу. Так, на початку своєї діяльності ми продавали й інші пилки. Та поступово відійшли від цього, оскільки якість польського підприємства та його інструмент позитивно сприйняли на українському ринку і завоювали хорошу репутацію. Так, крок за кроком, по одній пилці, яку я віддавав кожному замовнику, з’явилась зацікавлена клієнтура.

З іншого боку, ми постійно звертались на європейський завод компанії і пояснювали, який інструмент має попит на українському ринку, яким має бути його асортимент і основні параметри, а також види пилок для первинної і вторинної обробки, для розпилювання колод з корою і без кори.

Одночасно ми створювали власну організаційну структуру. В 2007 році організували компанію «MOST-Україна». Тоді ж засвоїли головне правило – якість забезпечує тільки оригінальний Wood-Mizer. У 2008 році викупили зерносклад, розташований в трьох кілометрах від Тернополя. Після реконструкції запустили на його території виробництво стрічкових пилок. У 2009 році відкрили перший авторизований сервісний центр «MOST-Україна» як представник Wood-Mizer»…

Після цього інтерв’ю пройшло два роки. Що змінилось за цей час? – про це ми одразу запитали Олександра.

Під час попередньої роботи і п'ятнадцяти років співпраці з компанією Wood-Mizer ми постійно росли та розширювались, відкривали все нові філії. На жаль, в кінці 2017 – на початку 2018 рр. довелось закрити дві з них. Причини були такі: по-перше, брак кваліфікованих кадрів і людей, які ставились би до роботи добросовісно та відповідально. По-друге, за останні п’ять років в лісовій галузі нашої держави практично не відбувалось жодних реформ. Ми провели оптимізацію компанії, і вона дала позитивні результати. Зменшилась кількість працівників, але при цьому покращилась якість обслуговування клієнтів, і, відповідно, зросли обороти та прибуток.

На початку 2019 року ми розробили план зі збільшення обороту на 15-20% і щодо стрічкових пилок, і щодо обладнання. За шість місяців план щодо верстатів ми успішно виконуємо, а щодо пилок маємо невелике відставання, але сподіваємось наздогнати до кінця року. Зараз близько сорока працівників реалізовують більше продукції, ніж в 2017 році штат з 80 осіб – тобто підвищення професіоналізму наших спеціалістів привело до значного збільшення обороту підприємства. Як кажуть у компанії Wood-Mizer: «Якість має бути у кожній деталі».

Вперше за свою історію цього року наша компанія не була представлена на виставці «Деревообробка» у Львові. І цей факт, як не дивно, посприяв ще більшій рекламі нашої компанії, тому що всі учасники і відвідувачі форуму питали: «Що трапилось, де Wood-Mizer?» Наші телефони в ті дні розпеклись від шквалу дзвінків. А інтрига була в тому, що всього за кілька днів до виставки, конкретніше – 11 травня, ми під час міського фестивалю в Тернополі на Театральному майдані встановили новий рекорд – розрізали на Wood-Mizer LT15 POWER колоду довжиною 26,6 м і випиляли з нього довгу дошку. Для цього разом зі спеціалістами Залозецького лісництва ДП «Тернопільське лісове господарство» відібрали модрину з діаметром стовбура біля кореня 80 см, а на вершині – 12 см, вік цього дерева 54 роки, а вага – 2,7 т.

Саме розпилювання зайняло близько години, при чому в ньому активну участь брали глядачі, які допомогли закотити масивну колоду на станину стрічковопилкового верстата. Отримана дошка призначалась для соціального проекту: в одному із наших кінних клубів з неї зробили найдовшу стійку для бару та найдовшу лавку. Це зафіксували у Національному реєстрі рекордів Україні.

Попередній рекорд був встановлений також нами у Києві 25 липня 2015 року. Тоді використовували пилораму LT15, довжина дошки з соснової колоди склала 25,25 м, а сам рекорд був присвячений 25-річчю Wood-Mizer в Європі.

Та ми не зупиняємось на досягнутому: у своїй Байковецькій об’єднаній територіальній громаді, яка має перше місце щодо бюджету на Тернопільщині, ми постійно здійснюємо соціальні проекти. Наприклад, на раді в громаді виготовили всі промо-матеріали в помаранчевих кольорах Wood-Mizer – футболки, логотип, ручки, чашки та інше, і це вражає численні делегації з обміну досвідом з Польщі, України та Прибалтики, які приїжджають підписувати меморандуми про співпрацю. В Байківцях ми - найпопулярніше підприємство, незважаючи на те, що тут є завод, який виготовляє проводку для автомобілів Volkswagen та Audi, на якому працює 4 тисячі працівників. І це в об’єднаній територіальній громаді з населенням у 9 тисяч.

А що за свято ви провели в Байківцях, про яке писала преса?

Розповідь про це почну з передісторії. Я з того покоління, якому хотілось хоча б раз побачити Америку. Мав величезну мрію поїхати туди. Адже мої родичі переїхали до США за грінкартою. Та молодій людині 18-20 років важко отримати візу. Тоді я купив запрошення в Києві «з рук», як виявилось – підробку, а коли пішов з ним в посольство, вийшов з поміткою в паспорті – відмова на 10 років на поїздки до США.

Я взявся за роботу, і вже через десять років отримав запрошення від комерційного відділу посольства Америки відвідати виставку в Атланті. Тепер їжджу до США щодва роки, побував на всіх заводах Wood-Mizer. В житті завжди так: поки горів бажанням поїхати – не виходило, а коли перестав про це думати – все склалось само собою…

Так от з нагоди 10-річчя своєї діяльності на території Байковецької об’єднаної територіальної громади ми влаштували спортивне свято з американським колоритом – «День Америки в громаді», який пройшов у кінноспортивному клубі Baykov у серпні. Ідея цього заходу виникла у мене, коли ми стали членами Американської торговельної палати в Україні. Крім того, у нас в Тернополі відкривався ресторан Макдональдс, куди повинен був приїхати посол Америки в Україні. Тоді й захотілось провести на Тернопільщині американські дні. Адже ми представляємо Wood-Mizer – американського виробника деревообробного обладнання, навчаємось у наших партнерів, переймаємо краще і впроваджуємо у себе. Розваги ми підготували з американським колоритом: кінний міні-турнір з подолання перешкод, свято здоров’я X-MOVE & TRX, міні-турнір з футболу, ковбойські розваги для найменших, американське частування з ресторації «Ковчег», тематичні фотозони з ковбоями та індіанцями і джаз-вечірку. Біля входу на святкову територію, де розвівались прапори України та Америки, розмістили виставку обладнання Wood-Mizer з верстатами LТ15POWER та LT40. До участі запросили всі компанії, які мають стосунок до Америки, а також байкерів.

І свято таки вдалось, що про нього заговорили не тільки в області. Його відвідало близько 400 осіб, і в майбутньому ми плануємо зробити «День Америки» щорічним. На заході побували голова Тернопільської обласної ради Віктор Овчарук, голова Байковецької ОТГ Анатолій Кулик, почесний консул Литви, представники бізнесу Тернопільщини, а також гості з Польщі.

Проводячи реорганізацію свого підприємства, завжди стикаєшся з дилемою – кого звільнити. Як ви вирішували це?

В основному ми старались скорочувати управлінців, зберігаючи технічний персонал. Це було непросто.

До речі, коли мене в дитинстві запитували, ким я хочу бути, я по-дитячому відповідав: «дилектором». Але вперше став ним аж в 2018 році. Паперова робота трохи не моє, я – практик. Ставши директором, я перестав боятись приймати рішення і вчасно «потрясти грушку». Адже коли трясеш дерево, на ньому залишаються тільки найсильніші плоди. Але зважитись на такий крок не вийде за один день, на це потрібен час.

Два роки ви продавали американські авто…

Наша компанія виграла дилерство у компанії Ford в Тернополі, але ми його не реалізували через митні нюанси і низку інших проблемних питань. Тому з кількох напрямків бізнесу я залишив тільки продаж обладнання й інструменту Wood-Mizer і кінні клуби, закривши також 5 магазинів, які продавали продукцію фірми Stihl. І коли ми скинули весь цей баласт, очі відкрились, якість обслуговування клієнтів зросла, результати покращились за всіма параметрами.

Що ви маєте на увазі під покращенням якості обслуговування клієнтів?

Якість обслуговування клієнтів залежить від професіоналізму працівників. В першу чергу, для директора це питання починається зі створення стандартів, автоматизації процесів в компанії, контролю роботи працівників та налагодження комунікацій з ними. Я проводжу багато часу з людьми, щоб бути почутим. Сьогодні привіз кілька працівників на європейський завод Wood-Mizer в Коло. Троє з них працюють в нашій компанії вже не перший рік, але тут ще ніколи не були. Тому в Коло вони заряджаються енергетикою та інформацією – майже як це роблять смартфони, підключені до мережі.

Звісно, коли в тебе працює 35 працівників в одному офісі, з ними легше працювати, ніж коли вони в різних містах. Та і в добі 24 години – все встигнути складно, але треба старатись.

Які верстати Wood-Mizer мають найбільший попит в Україні?

Ми постійно продаємо LT15 та LT70. Зараз помітно виріс інтерес до промислового обладнання. На виставці LISDEREVMASH в Києві наш дилер буде представляти LT15 з заточним і розвідним верстатами.

Зараз ми проводимо реформу у роботі з дилерами, розділивши їх на три категорії: пункти продажу, авторизовані дилери та авторизовані сервісні центри. В найвищій категорії – авторизованому сервісному центрі – повинні продавати верстати й інструмент, а також проводити їхнє обслуговування. Там обов’язковий корпоративний стиль та навчання працівників. Думаю, нам знадобиться 2-3 роки, щоб змінити існуючу систему. Адже рівень деяких наших дилерів невисокий: деякі працюють в гаражах та підвалах, дуже мало інвестуючи в інфраструктуру. У нас в Україні трохи бояться такого переходу на якісну роботу. Швидше за все, які невеликі дилери зникнуть, але обов’язково з’являться ті, хто готовий працювати по-новому.

В чому ви бачите мету життя? Що потрібно вам для повного щастя?

Все дуже просто – бути щасливим. Це, безумовно, складно: як правило, коли реалізовуєш мрію, щастя чомусь не приходить. Але зараз я щасливий, тому що за останні півтора року маю можливість більше часу проводити зі своєю сім’єю і працівника. Мабуть, для мене щастя, коли люди довкола мене щасливі.

В дитинстві я багато разів провів в Польщі і бачив, як швидко розвивалась ця країна і як повільно Україна. Звісно, мені дуже хотілось би хоча б трошки змінити цей світ. Та зараз розумію, що це, на жаль, нереально.

Витративши чимало зусиль на реорганізацію компанії, я встиг зупинитись перед точкою неповернення. В кінці 2017 р. ми в Києві святкували 10-річчя з дати реєстрації «MOST-Україна», роздавали подарунки, пікапи, проводили розіграші і т.д. Я старався віддати всю свою енергію, щоб мене почули люди і просто почали працювати трохи краще, щоб в них з’явилось бажання отримувати кращий результат. Інколи доводилось іти «проти шерсті». Мені не вірили, шукали підступ, а ніякого підступу не було – я просто віддавав всього себе справі. В результаті наступила межа – не було вже ні сили, ні бажання працювати. В цей складний час мене дуже підтримувала дружина, вона завжди була поруч. Я багато зрозумів, відбулась переоцінка цінностей, і почав шукати свій шлях. Зрозумів, що щастя не в кількості магазинів і продажів. Коли починаєш шукати, то на шляху обов’язково зустрінеш когось, хто подасть руку. Такі небайдужі люди почали з’являтись і поряд зі мною, старались допомогти. Ось тоді я і відчув щастя у всій його повноті. Зараз можу доторкнутись до нього руками і боюсь відпустити. Я можу подякувати життю за великий досвід нещасть, який дозволив оцінити те щастя, яке в мене зараз є.

Дякуємо вам та нехай щастить!
Євгеній Кукушкін, Woodworking News, Бiлорусь