Відновлення старовинних вагонів для туристичного потяга в Іспанії

Відео: Ignacio González, UTOPIA FILMMAKERS

Дерев'яні пасажирські вагони цього типу виробляли в Іспанії аж до 30-х років минулого століття. Усього їх було зроблено 406 одиниць, і вони використовувалися як вагони третього класу у пасажирських поїздах, що курсували вздовж іспанського узбережжя. Навіть коли з'явилася конструкція вагонів із металевим кузовом, залізничні компанії неохоче їх замовляли, бо влітку в Іспанії дуже спекотно, і в дерев'яних вагонах краще зберігалася прохолода. 

1972 року третій клас для пасажирів було скасовано, і компанії стали перед вибором – модернізувати дерев'яні вагони до другого класу або списати їх. Мабуть, ціна питання здалася їм надто високою, тому що деякі вагони змінили своє призначення: вони перетворилися на житло, перевізну майстерню, лавку, школу, а один такий вагон зараз використовується як переговорна в офісі RENFE Viajeros. 

Про вантажні дерев'яні вагони згадали у 80-ті роки, коли з'явився туристичний «Полуничний потяг» - неймовірно популярний продукт, який пропонує подорож у старовинних вагонах з Мадрида до Аранхуесу і назад через багато визначних пам'яток в окрузі Мадрида. 

«Полуничний потяг» складається з чотирьох пасажирських вагонів та двох фургонів. Однак вологість і час поступово підточували дерев'яні елементи конструкції, тому назріла необхідність їх повної реновації.

«Ми відразу ж зіткнулися з проблемою: нам знадобилися креслення вагонів, щоб людина, яка їх ремонтуватиме, могла наслідувати певний сценарій і відновити вагони, зберігши їхній вихідний дизайн», - каже Хуан Хосе Пенья, технічний фахівець RENFE Viajeros. – «Ми виходили з Ризької хартії, яка, з одного боку, каже нам, що метою реконструкції є збереження та розкриття важливості культурної спадщини, а з іншого боку те, що в цьому процесі має зберігатися автентичність (у тому числі спосіб, дизайн, матеріали та методи їх застосування), яка переконливо свідчить про значення даного об'єкта». 

Там, де в початкових планах вказувалося, що деревина має бути дубовою, використовувався саме дуб. В інших випадках, коли в планах зазначено, що зовнішнє облицювання має бути з дерева, яке зараз недоступне, була обрана схожа за своїми характеристиками деревина «іроко», також відома як «африканський тик». 

«Ми розкривали нутрощі цих вагонів, не знаючи, що на нас чекає, ґрунтуючись виключно на планах більш ніж столітньої давності». 

Чотири вагони «Полуничного потяга» були побудовані в 1920, 1923, 1927 та 1929 роках різними майстернями, тому вони різняться за дизайном. Останній, найсучасніший вагон показаний на відео. Цікаво, що у найкращому стані перебуває найдавніший (1920 р.)

Для роботи з деревиною, зокрема, для виготовлення дерев'яних елементів, було запрошено деревообробника Еміліо Гонсалес Родрігес, який прибув до майстерень RENFE Viajeros разом зі своїм мобільним стрічковопилковим верстатом LT20. 

«Я фанат Wood-Mizer! Цей верстат – мій найкращий помічник», — каже Еміліо. «Завдяки йому я зробив більшу частину роботи для відновлення вагонів».

«Верстат [Wood-Mizer] не просто ріже деревину. Ця машина робить точне розпилювання, що дуже важливо, коли справа доходить до виготовлення окремих деталей. Я заощадив багато і деревини, і часу». 

Пилорама LT20 має вбудований електронний пристрій, який зберігає в пам'яті мікропроцесора необхідні розміри дошки, за рахунок чого верстат працює гнучко та швидко. 

На початку проекту для кожного вагона потрібно було розпиляти по 16 балок, наприкінці їх стало, можливо, по 40. Еміліо виготовив деталі для всіх вікон і віконниць, по двадцять у кожному вагоні. Потім він перейшов до деталей інтер'єру: поручнів та дощок підлоги. «І знаєте, що важливе для мене? Я зробив це сам! На звичайній пилорамі знадобилася б мінімум ще одна людина».

Ще одна перевага: «Оскільки в моєму верстаті Wood-Mizer вмонтований дизельний двигун, я можу працювати автономно. Крім того, верстат має дозвіл для транспортування дорогами, тому я зміг прибуксирувати його своїм автомобілем. Всі були вражені і сказали: "Так, ця машина - те, що нам тут потрібне!» 

«Це швидка та точна машина, яка прослужить вам все життя, якщо ви добре про неї дбаєте. Ідеально підходить для тесляра. Можна використовувати її в майстерні і взагалі будь-де. Дистриб'ютори Wood-Mizer в Іспанії навчили мене, як працювати на верстаті, і я завжди можу звернутися до них, якщо є якісь питання». 

У проекті також бере участь реставратор Андреа Новосад. Її завдання - відновити елементи, що збереглися. Вона також обробляє дерев'яні деталі захисними засобами проти деревочків, підбирає колір за допомогою барвників, надає їм фінішного оздоблення. Для металевих деталей процес аналогічний: шліфування та фарбування антикорозійною та захисною емаллю.

«На верстаті Wood-Mizer створюються нові деталі. Моя робота полягає в тому, щоб захистити їх, пофарбувати та довести до досконалості», - каже Андреа. - «Найбільш чудове в цих вагонах - те, що за ними стоїть чудова інженерна робота. Це не просто коробка, обтягнута дерев'яними рейками. Є продумані системи припасування, розвантаження та кріплення, які потрібно вивчити та зберегти. Просто неймовірний успіх, що ці старовинні вагони не втрачені!»