Як маленька пилорама LT15 виготовила дошки для 50.000 вуликів

 

Джон Енрайт народився в сім’ї місіонерів Методистської церкви та все життя провів у Конґо та Замбії, працюючи пастором, вчителем, пілотом та... піонером у галузі проектів сталого економічного розвитку.

Енрайти були змушені тікати з Конґо на початку громадянської війни у 1998 році. Вони влаштувались неподалік від Ндола, третього за величиною міста в Замбії з населенням близько пів мільйона осіб. Тут вони відновили своє служіння та почали викладати у професійно-технічному училищі, школі та недільній школі, паралельно займаючись соціальними проєктами.

 

 

Джон працює з місцевими, створюючи підприємства, які приносять прибуток, працюють стабільно та в перспективі не потребують постійної участі Джона. За первісною концепцією Джон та його колеги розвивають тільки ті бізнес-ідеї, які стають міцними інструментами бізнесу. До таких успішних проєктів, вже реалізованих Джоном Енрайтом, можна віднести рибну ферму, де вирощують тиляпію, культивування алое вера, бананові плантації, розведення сільськогосподарських тварин та деревообробний цех.

 

 

Хоч Джон досяг успіху в усіх вищезгаданих проєктах, його ідея, пов’язана з виробництвом меду, перевершила всі очікування. В основі проєкту кооператив, і в 2014 році там виготовили 100 тонн екологічно чистого меду, а в 2015 очікуваний об’єм - 150 тонн, причому продукція в основному призначена на експорт.

Цікаво, що ідея з медом виросла з... деревообробного бізнесу.

 

Збереження лісів через збільшення доданої вартості

"Коли людину мучить голод, вона страшенно далека від всесвітньої екологічної дискусії, - справедливо вважає Джон Енрайт. - Нужденні змушені шукати всі можливі засоби, щоб прогодувати себе та сім’ю. Якщо хочеш переконати замбійців, що їхні ліси та природні ресурси потрібно берегти, то маєш показати, що це дійсно в їхніх інтересах - зберегти цей чудесний світ довкола".

 

 

Одна з проблем в тому, що готові пиломатеріали для будівництва або деревообробки традиційно виготовляють на кілької великих та неефективних підприємствах, де працює застаріле обладнання. Погана інфраструктура видає неякісний пиломатеріал, надто дорогий для місцевих жителів, які не мають постійного доходу.

На початку 1980-х років засновник компанії Wood-Mizer Дон Ласковскі пожертвував для місії Енрайта стрічковопилковий верстат. Джон створив невеличку майстерню, де з місцевої деревини виготовляли двері та вікна, доступні за ціною для місцевих жителів. Так він показав, що деревина є цінним ресурсом, і люди в Африці можуть значно покращити своє життя, не експортуючи колод та не перетворюючи власні у вугілля.

 

 

 

 

 

 

Ідея Джона щодо медового кооперативу з’явилась як результат мозкового штурму, коли він розмірковував, як використовувати обрізки деревини з деревообробного цеху. Знову ж таки він прагнув знайти кращу мету для цього відходного ресурсу. І придумав! З деревних відходів можна виготовляти вулики.

 

Кооператив Bee Sweet Honey

Проєкт медового кооперативу стартував більше восьми років тому. У перші кілька років вони дізнали багато цікавого про цей бізнес, наприклад, як підвісити вулики на деревах, щоб зменшити ризик крадіжки, як попередити забруднення термітами та захистити від борсуків. Також працювали над конструкцією вуликів, щоб досягти максимальної чистоти меду та простоти збирання.

"Те, що ми сьогодні робимо, - вулики африканського стилю, - пояснює Джон. Такого немає ні в Америці, ні в Європі".

Поступово вони розробили бізнес-модель кооперативу, який залучає до роботи максимально можливу кількість людей, які отримують вигоду для себе, але при цьому гарантований контроль якості.

"Коли ми починали, то наробили багато помилок, - згадує Джон. - Але зрештою повільно дістались до точки, де система працює. Ми називаємо це мікро-франшизами. Селянин робить те, що може зробити, ми робимо те, що можемо зробити, інші роблять маркетинг, і в результаті всі у виграші".

 

 

 

 

Участники кооперативу Bee Sweet Honey - сільські жителі, яким видають певну кількість вуликів, і головний їхній обов’язок - знайти хороше місце, розвісити їх та охороняти, щоб не вкрали. Джон пояснює, що ідеальна кількість вуликів, з якими впорається один - 25, але серед членів кооперативу є умільці, які дбають про 40 вуликів!

Команда Джона приїжджає до учасників кооперативу двічі на рік - навесні та восени, щоб зібрати мед та оплатити роботу відповідно до кількості меду. У 2014 році учасникам проєкту виплатили понад £65,000. А в 2015 ще більше, оскільки кількість вуликів суттєво зросла.

 

 

 

 

 

"Ми не займаємось бджільництвом, ми тільки збираємо мед, - пояснює Джон. - Бджоли виконують свою роботи, і двічі на рік ми збираємо мед з вуликів. Це проста система, але вона дозволяє місцевим заробляти достатньо, щоб, наприклад, відправити дітей до школи чи зробити дах для хати та й взагалі жити достойно".

 

"Дружнє" виробництво вуликів в Африці

В Джона у деревообробному цеху 18 штатних працівників. Джерелом сировини для вуликів є відходи місцевої столярної майстерні, а також дешеві другосортні колоди, які заготовляють поблизу. Ці колоди спочатку розпилюють наполовину на верстаті Wood-Mizer LT15, а потім пропускають через роздільний верстат для отримання матеріалу потрібної товщини. Згодом свіжі дошки торцюють до заготовок необхідної довжини.

 

 

 

 

 

Джон стверджує, що невелика пилорама - ключовий аспект його проєкту. "Все зав’язано на дошках, які виготовляє верстат Wood-Mizer, здатний легко розпиляти матеріал з конкретними характеристиками, що дозволяє нам зрештою робити ці вулики. Без пилорами тут нічого б не вийшло. Вона є важливою ланкою в низці, що приносить дохід тепер вже тисячам людей".

Під час посухи дошки викладають ззовні на сонці, і вони висихають за два дні, а потім їх склеюють по краях, щоб сформувати бокові панелі вуликів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

"Бджолу не хвилює, наскільки це гарно", - сміється Джон, демонструючи примітивний спосіб склеювання. Потім різноманітні компоненти вуликів запаковують для транспортування. Кінцеве збирання вуликів виконують під час відвантаження, чим зменшують транспортні витрати. Система проста: з допомогою мотузки та блока вулики піднімають та опускають з землі, щоб не лазити по деревах.

 

Перспективи

Хоча кооператив Bee Sweet Honey кілька років виготовляв мед виключно для Замбії, реальне зростання почалось, коли вони отримали сертифікат органічної продукції та почали постачати свій мед до Євросоюзу.

Зараз в кооперативі беруть участь понад 10.000 замбійців, які відстежують близько 50.000 вуликів в Північній Замбії. Кожен вулик дає приблизно в 15 кг меду на рік, отже в кінці року збирають достойний урожай. П’ятдесят тонн зібрали навесні 2014 року, причому 90% продають на міжнародному ринку. Залишок - для місцевого ринку за нижчими цінами.

 

 

 

 

 

 

 

"Проєкт з медом унікальний, - зазначає Джон. - Він дозволяє простим людям виготовляти сертифікований органічний мед, який можна продавати по всьому світі. Тепер вони виготовляють органічний мед, органічний віск та отримують за це відповідну плату - це не благодійність!"

Кожен день деревообробна майстерня Джон виготовляє компоненти для понад 200 вуликів. Їхня мета - виготовляти 500 вуликів на день. Щоб досягти такого результату, вони придбали вертикальну здвоєну пилораму Wood-Mizer TVS, що збільшить їхню продуктивність як мінімум вдвічі.

"Ми прагнемо, щоб інші організації перейняли нашу бізнес-модель, - каже Джон. - Я вважаю, що проєкт з вуликами створює чудове джерело доходу для місцевих жителів, відкриває для них нові життєві перспективи та є величезним благословенням для всієї Африки". Джон розповів, що у нього вже є послідовники, які розвивають схожі проєкти в Гондурасі, Ефіопії, Конґо та Малаві.

Додаткова інформація: www.beesweetltd.com